« | Головна | »

Припиненя права приватної власності на землі в Україні

Додав cadaver | Листопад 1, 2008

Формування цілісної правової бази щодо регулювання питань примусового припинення прав на землю та іншу нерухомість, у тому числі й питань справедливої компенсації за відібрану поза волею власника земельну ділянку, в Україні ще не завершено. Прийняті лише основні законодавчі акти, які визначають принципові положення щодо надання такої компенсації. До того ж між нормами чинних правових актів з цих питань існують певні суперечності. Разом з тим створені в нашій країні правові засади компенсації втрати земельних ділянок є вагомою гарантією захисту майнового стану власників земельної нерухомості.

Перш за все слід відзначити ст. 41 Конституції України, яка містить принципові положення щодо компенсації втрати земельної нерухомості. Згідно з цією статтею, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Крім Конституції України, питання компенсації за примусове відчуження земельних ділянок регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ (далі – ЗК). Зокрема, ст. 140 ЗК визначає підстави припинення права власності на земельну ділянку, в тому числі й проти волі власника землі. До підстав примусового припинення права власності на землю зазначена стаття відносить: звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК; конфіскація за рішенням суду; викуп земельної ділянки для суспільних потреб; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Перша з наведених підстав примусового припинення права власності на землю пов’язана з неповерненням власником земельної ділянки боргу, у зв’язку з чим кредитор за рішенням суду звертає стягнення на земельну ділянку. Найчастіше в таких випадках земельна ділянка виставляється на земельні торги (аукціон) і продається особі, яка заплатить найбільшу ціну. Якщо ціна перевищує суму боргу, то частину виручених на аукціоні коштів буде повернуто колишньому власнику ділянки.

Аналогічні розрахунки проводяться і у випадку невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у визначених ЗК випадках. Йдеться про те, що ЗК забороняє набуття іноземцями у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Єдиний виняток з цієї заборони полягає в тому, що іноземці мають право успадкувати сільськогосподарську земельну ділянку. Однак протягом 12 місяців з моменту оформлення права власності на таку земельну ділянку іноземці зобов’язані здійснити її відчуження (продаж, дарування тощо) громадянину України чи українській юридичній особі. Якщо іноземець не здійснює відчуження земельної ділянки протягом зазначеного строку, за рішенням суду земельна ділянка виставляється на земельні торги (аукціон) і продається іншій особі, а виручені на аукціоні кошти, за винятком витрат на проведення аукціону, передаються іноземцеві.

Конфіскація земельної ділянки за рішенням суду здійснюється виключно на підставі вироку суду, за яким до громадянина-власника земельної ділянки, що вчинив злочин, застосовується кримінальне покарання у формі конфіскації майна відповідно до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III. Майно у засудженого за вчинення кримінального злочину конфіскується без будь-якої компенсації.

Однак у випадках викупу земельної ділянки у приватного власника для суспільних потреб або відчуження такої ділянки з мотивів суспільної необхідності власнику земельної ділянки має надаватися компенсація. Саме відчуження земельних ділянок у приватних власників для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності є предметом розгляду в цій статті.

Згідно зі ст. 146 ЗК, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право викуповувати для суспільних потреб земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб. Перелік суспільних потреб, для яких органи влади мають право викуповувати землю у приватних власників, чітко визначений у ЗК. До нього ЗК відносить викуп земельних ділянок:

під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності; 3) під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

для оборони та національної безпеки;

під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Слід наголосити на тому, що викуп земельних ділянок приватної власності для інших потреб законодавством не допускається.

При викупі земельної ділянки для суспільних потреб її власник має бути письмово попереджений не пізніше ніж за один рік до майбутнього викупу органом, який приймає рішення про це. Більше того, викуп земельної ділянки може здійснюватися лише за згодою її власника. При цьому вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

Що до примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, то згідно зі ст. 147 ЗК воно може здійснюватися в разі введення воєнного або надзвичайного стану. Припинення права власності на земельну ділянку в таких випадках може здійснюватися за умови повного відшкодування її вартості, яке, однак, здійснюється не до, а вже після припинення права приватної власності на земельну ділянку. Крім того, особа, в якої була примусово відчужена земельна ділянка, після припинення дії обставин, у зв’язку з якими було проведено примусове відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки. І тільки в разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.

Крім Конституції України та ЗК, надання компенсацій за примусово відчужені у приватних власників земельні ділянки для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (далі – ЦК), Законом України “Про оцінку земель” від 11 грудня 2003 р. № 1378-ІV, Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 р. № 2658-ІІІ, а також Постановою Кабінету Міністрів України “Про експертну грошову оцінку земельних ділянок” від 11 жовтня 2002 р. № 1531 (далі – Постанова про експертну оцінку земельних ділянок), Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” від 19 квітня 1993 р. № 284 (далі – Постанова про порядок відшкодування збитків).

Слід також відзначити, що нині у Верховній Раді України готується до розгляду в другому читанні проект Закону України “Про порядок примусового відчуження земельних ділянок у приватних власників” від 4 лютого 2003 р. № 2120-1 (далі – Проект), який має деталізувати положення про примусове відчуження земель.

 

Pages: 1 2 3 4

Розділ: Статті | No Comments »

Ваш коментар