« | Головна | »

Припиненя права приватної власності на землі в Україні

Додав cadaver | Листопад 1, 2008

Робота виконана в вигляді реферату.

 

 

Припинення права приватної власності на земельну ділянку, як і його виникнення, відбувається на підставі певних юридичних фактів.

Земельний кодекс дає вичерпний перелік підстав припинення права власності.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
1) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
2) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;
3) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
4) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
5) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
6) конфіскація за рішенням суду;
7) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом;
8) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
9) неусунення допущених порушень земельного законодавства в термін, встановлений вказівками уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Законодавством передбачено перелік підстав, при наявності яких право власності припиняється. До таких підстав відносять:

добровільне припинення права власності:

добровільна відмова власника від прав на земельну ділянку;

смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

Вилучення земель без згоди власника за наявності його вини:

Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора

конфіскація за рішенням суду.

Вилучення земель без згоди власника за відсутності його вини:

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства протягом року при спадкуванні земель сільськогосподарського призначення.

Слід відмітити, що добровільна відмова – це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки, яке пов’язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності ділянки.

Для цього громадянин повинен подати заяву про добровільну відмову від права власності на землю на користь держави або територіальної громади.

Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку полягає у здійсненні відповідної процедури, а саме:

отримання згоди представників держави або територіальної громади на отримання права власності на земельну ділянку;

підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі або територіальній громаді; нотаріальне посвідчення укладеної угоди; державна реєстрація укладеної угоди.

Органом державної реєстрації, які фіксують укладені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови є органи місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Зазначений орган перевіряє подані документи і приймає відповідне рішення.

У разі прийняття позитивного рішення на обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земельної ділянки, інший залишається у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; ^ не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами

забруднення земель бактеріально-паразитичними карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару грунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративної системи, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоду здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

конфіскація земельної ділянки;

викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб;

примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки;

не відчуження земельної ділянки іноземними особами без громадянства протягом року при спадкуванні земель сільськогосподарського призначення.

Іноземні особи та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.

Це свідчить про те, що іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть володіти на праві приватної власності:

земельними ділянками сільськогосподарського призначення;

земельними ділянками не сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких відсутні об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.

У разі прийняття іноземцями та особами без громадянства у спадщини земельної ділянки зазначеної категорії, вони повинні добровільно відчужуватися у власність держави або територіальної громади протягом року.

Якщо земельна ділянка цієї особою не відчужена, вона підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для суспільних потреб.

Земельні ділянки підлягають викупу для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності;

в) під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки;

д) під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій);

є) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

є) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп.

Процедура викупу земельних ділянок складається з трьох стадій:

Орган, який приймає рішення про її викуп, письмово попереджає власника земельної ділянки про майбутній викуп. Письмове попередження повинно бути зроблене за один рік до викупу; зазначений термін не може бути зменшеним.

Отримання згоди власника земельної ділянки на її викуп. У разі не згоди власника земельної ділянки на її викуп це питання вирішується у судовому порядку.
На цій же стадії встановлюється вартість земельної ділянки, яка підлягає викупу відповідно до грошової і експертної оцінки земель. Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю питання вирішується в судовому порядку.
Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об’єкта оцінки (застава, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.
Проведення експертної грошової оцінки складається з ряду етапів, серед яких: обстеження земельної ділянки та вивчення ситуації на ринку землі; визначення виду вартості земельної ділянки відповідно до умов угоди; складання завдання на оцінку та укладання договору про; збирання, оброблення та аналіз вихідних даних, необхідних для проведення оцінки; визначення найбільш ефективного використання підходів; визначення вартості земельної ділянки за обраними методичними підходами та формування остаточного висновку; складання звіту про оцінку.

Якщо власник земельної ділянки згоден з викупною вартістю, процедура викупу земельної ділянки завершується укладенням угоди між власником земельної ділянки і органом державної влади чи місцевого самоврядування. У випадках, коли власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку. Рішення суду є остаточним.

У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необхідності у встановленому порядку.

Суспільною необхідністю є введення на території країни або її окремих регіонах воєнного або надзвичайного стану.

У разі припинення права власності на земельну ділянку у зазначених випадках власникам земельних ділянок повністю відшкодовується вартість ділянки, що вилучається.

Збитки відшкодовуються власникам земельних ділянок при їх вилученні (викупі) після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Конфіскацію слід розглядати як примусове безоплатне вилучення земельної ділянки у власність держави за злочин або цивільне чи адміністративне правопорушення.

В цивільному законодавстві конфіскація земельної ділянки може бути застосована судом при визнанні недійсним угод щодо земельних ділянок, укладених із порушенням встановленого порядку.

 

У кримінальному праві конфіскація майна розглядається як один із видів покарань, що віднесений до додаткових. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі то особливо тяжкі корисливі злочини. В адміністративному законодавстві конфіскація розглядається як один із видів адміністративного стягнення, а саме конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

Pages: 1 2 3 4

Розділ: Статті | No Comments »

Ваш коментар