Loading ...« Підсудність справ адміністративним судам в Україні | Головна | Наказне та окреме провадження в цивільному процесі. Зразки судових рішень. Бланки. »
Особливості підготовки цивільних справ до розгляду в суді апеляційної інстанції: спірні питання.
Додав cadaver | Листопад 1, 2008
Однією із реальних гарантій здійснення конституційного права на судовий захист і ухвалення судами законних, обгрунтованих і справедливих судових рішень є право на їх оскарження в апеляційному порядку (п.8 ст.129 Конституції України).
Право заінтересованих осіб на усунення суддівських помилок, допущених судами при розгляді справ, крім права на судовий захист, є також і одним із основних завдань цивільного судочинтва. (ст.1 ЦПК України).
Для того щоб виконати завдання цивільного судочинства, нерідко справа повинна пройти почергово стадії цивільного процесу, під якими прийнято розуміти певні його частини, обєднані сукупністю процесуальних дій, які здійснюють суд та учасники процесу, спрямованих на досягнення самостійної, найближчої цілі.
Таким чином, після розгляду справи в суді першої інстанції (місцевих судах), наступною стадією цивільного процесу в його широкому розумінні є стадія апеляційного перегляду судових рішень (розділ V ЦПК )
Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції справа на кожній із зазначених стадій теж проходить певні його етапи : це прийняття апеляційної скарги до розгляду і підготовка справи до апеляційного розгляду.
При цьому слід відзначити не дотримання законодавцем правил уніфікації правових інститутів при регулюванні одних і тих же правових питань. Так, суд першої інстанції та суд касаційної інстанції вирішує питання про відкриття провадження ( касаційного ) у справі ( або відмову у відкритті ), а суд апеляційної інстанції апеляційне провадження не відкриває, як перший етап апеляційного розгляду справи, а вирішує питання щодо прийняття чи неприйняття апеляційної скарги до розгляду.
Це є недоліком, оскільки підстави для неприйняття апеляційної скарги до розгляду в главі ЦПК про апеляційне провадження не зазначені і тому апеляційний суд використовує процесуальні положення, передбачені для суду першої інстанції на цьому ж етапі, проте вони не стосуються прийняття чи неприйняття позову, а регулюють відкриття або відмову у відкритті провадження у справі (ст.122 ЦПК). Оскільки процесуальної аналогії в цивільному судочинстві немає ( є лише матеріально – правова аналогія частини 6 і 7 ст. 8 ЦПК), тому апеляційний суд змушений застосовувати фактичну процесуальну діяльність, що для імперативно-диспозитивного методу регулювання цивільного процесуального права є значним недоліком. Наприклад, для касаційної інстанції в ч.3 ст. 328 ЦПК чітко встановлені підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Внаслідок цього й існують розбіжності в назві процесуального документа, який постановляє апеляційний суд, якщо відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги. Однак апеляційні суди повертають апеляційну скаргу, як про це зазначено в другому абзаці ч.3 ст. 297 ЦПК, однак це стосується лише випадків, передбачених частинами 2 і 3 ст.121 ЦПК ( в системному аналізі з ч.2 ст.297 ЦПК ). У інших випадках (наприклад ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, відповідач не мав права на оскарження заочного рішення без попереднього подання заяви про його перегляд до місцевого суду тощо ) апеляційні суди повинні відмовити у прийнятті апеляційної скарги ( за аналогією з діями суду першої, касаційної інстанцій у таких випадках), а не повертати скаргу, проте це не передбачено главою про апеляційне провадження, оскільки прямо зазначено інше.
Між цими ухвалами є різниця, бо за загальними положеннями цивільного процесуального закону повернення скарги не позбавляє права на повторне її подання, а відмова у прийнятті скарги – позбавляє такого права. Саме про це йдеться у згаданій вище ч.3 ст. 328 ЦПК, що передбачає підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. На зазначену особливість не завжди в юридичній літературі звертається увага і вказана ситуації не аналізується, хоча, коментуючи положення закону про повернення апеляційної скарги (ч.3 ст. 291 ЦПК), науковці нерідко використовують саме термін ” відмова у прийнятті скарги “, а не повернення скарги, або ж на це не звертається увага. Крім того, в статистичному звіті навіть немає графи про відмову у прийнятті апеляційної скарги.
Зазначу, що на відміну від ЦПК 1963 року за положеннями нового ЦПК повноваженнями перевірки передумов права на апеляційне оскарження та умов реалізації цього права наділений лише суд апеляційної інстанції, оскільки для суду першої інстанції встановлено лише організаційний обовязок після одержання всіх апеляційних скарг у справі та після спливу трьох днів (для очікування скарг, що можуть надійти з пошти) направити їх до апеляційного суду разом з належним чином оформленою справою ( ч.2 ст.296 ЦПК). Це стосується і тих випадків, коли ще до місцевого суду після подання апеляційної скарги подається заява про її відкликання або про відмову від скарги, оскільки ці питання, знову ж на відміну від ЦПК 1963 року вирішує лише суд апеляційної інстанції.
Продовження статті читайте згодом.
Автор Д.Луспеник
Розділ: Статті | No Comments »