Loading ...« Безробіття історія, професійне навчання безробітних в Україні, Проблеми розмежування загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальної системи оподаткування | Головна | Недержавні пенсійні фонди. »
Основні напрями запобігання шахрайства з нерухомістю.
Додав cadaver | Листопад 9, 2008
Побудова програм запобігання шахрайству з нерухомістю, як складова проблеми всіх видів шахрайства, повинна спиратися на кримінологічно обгрунтовані напрями, запропоновані сучасними кримінологами, включаючи, насамперед :
- розроблення єдиної концепції боротьби з шахрайством, спрямованої на його запобігання у різних чекторах економіки;
- включення комплексних програм боротьби з шахрайством щодо нерухомості до державних програм запобігання злочинності;
- удосконалення законодавчого (кримінально – правового, адміністративно -правового, цивільно-правового) й іншого нормативного забезпечення у боротьбі з шахрайством (відповідно до реального стану речей у суспільстві);
-створення підрозділів, які спеціалізувались би на розкритті і розслідуванні шахрайства з нерухомістю.
До основних причин і умов шахрайства з нерухомістю, які сьогодні не дозволяють визначати ефективну профілактичну політику, необхідно віднести наступні чинники :
- відсутність державних програм моніторингу даного виду злочинів і заходів щодо запобігання йому, в тому числі й програм, які використовують сучасні інформаційні технології, що оперують базами данних про способи вчинення, про особу злочинців та обєкти посягання, тощо ;
- відсутність державної політики захисту інтересів потерпілих від шахрайства з нерухомістю;
- недосконалість норм кримінального і адміністративного законодавства про правопорушення , які вчиняються шахрайськими способами;
- непідготованість населення до життєдіяльності у нових соціально-економічних умовах, які передбачають прийняття самостійних і активних заходів самозахисту від шахрайства.
На мою думку, основним напрямком соціальної профілактики шахрайства з нерухомістю можна визнати удосконалення організаційно – правових заходів державного контролю за обігом нерухомості.
Згідно з чинним законодавством про обіг нерухомості державній реєстрації підлягає право на нерухомість і юридичний факт – угода щодо нерухомості. У початковий період становлення ринку нерухомості більшість договорів на відчуження нерухомості укладалися з використанням можливостей нотаріату (сьогодні цей механізм застосовують швидше, як допоміжний, додатково підтверджуючи законність договору про нерухомість). На практиці відомі такі випадки, коли шахраї вводили в оману нотаріуса про об’єкт і суб’єкт договору, використовуючи підроблені правовстановлюючі документи, які надавали право на укладення договорів з нерухомістю, а також підроблені документи, що посвідчували їх особу. Як наслідок, стало можливим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, що у подальшому призводило до юридичного закріплення отримання шахраями права власності на нерухомість. Крім того, у деяких випадках можлива матеріальна зацікавленість працівників нотаріату, які реєструють подібні сумнівні угоди, що викликає труднощі при контролі за діяльністю цієї категорії осіб, у тому числі стосовно їх кримінального переслідування.
Як свідчить світовий досвід розвитку ринку нерухомості, найбільш “юридично чисті” договори, коли їх реєстрація здійснюється органом з високим рівнем відповідальності, використовується єдина система державної реєстрації, активно застосовується можливості страхування ризиків. У цих випадках здійснення шахрайських операцій максимально ускладнено.
Основною перепоною для шахраїв має стати правова експертиза документів і перевірка законності договорів щодо нерухомості, тобто реалізація повноважень реєструючого органу, передбачених Законом “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Розділ: Статті | 2 Comments »
Липень 5th, 2009 о 15:13
Где то около 2х лет стабильно работаю над этой тематикой и считаю ваши аргументы черезчур необоснованными
Липень 5th, 2009 о 15:26
Ну поперше це не наші аргументи, а А.Микитчика, статтю взято з журналу Право України, а подруге які саме аргументи ви вважаєте необгрунтованими?