Loading ...« Колективні угоди у трудовому праві України, значення, характеристика, аналіз. | Головна | «Донор та реципієнт ключові фігури відносин з надання міжнародної технічної допомоги» »
Оренда державного та комунального майна.
Додав cadaver | Листопад 1, 2008
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| ”11″ жовтня 2006 р. | Справа № 3/185 |
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 3/185
за позовом: Регіональної служби охорони і реставрації пам’яток містобудування та архітектури облдержадміністрації;
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1;
про розірвання договору, примусове виселення з приміщення, стягнення 5 100 грн.
Представники:
від позивача – юрисконсульт Катіньова Ю.Ю., довіреність б/н від 12.10.05;
від відповідача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.09.06.
Регіональна служба охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури облдержадміністрації (далі по тексту – Регіональна служба ОРПМА) звернулася до господарського суду з позовною заявою, у якій просить розірвати укладений сторонами орендний договір “на користування пам’яткою архітектури НОМЕР_1 з причин невиконання приватним підприємством ОСОБА_1 (далі по тексту – підприємець ОСОБА_1) зобов’язань по виконанню умов п. п. 3.1.3, 3.1.10, 3.1.11 такого договору, винести рішення про примусове виселення відповідача з приміщення, що ним займається, стягнути з останнього по 1 700 грн. за кожне порушення на підставі умов п. 5.4 договору, всього – 5 100 грн., судові витрати.
Відповідач вимоги заявника не визнав, посилаючись у відзиві на позов на те, що підстави для розірвання договору оренди за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України відсутні, постанова про накладення фінансових санкцій у сумі 5 100 грн. підприємець не отримував, станом на теперішній час обставини в підтвердження порушення прав, охоронюваних законом інтересів позивача відсутні.
У засіданні 10.10.06 господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 16:00 11.10.06.
При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне:
Регіональною службою ОРПМА – орендодавцем із підприємцем ОСОБА_1 – орендарем укладений орендний договір НОМЕР_1 “на користування пам’яткою архітектури – колишнього прибуткового будинку, АДРЕСА_1)”, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення (будівлю) пам’ятки архітектури по АДРЕСА_1, загальною площею 17,95 кв. м. для використання цієї пам’ятки під надання послуг.
За умовами р. 5 договору НОМЕР_1 за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору оренди сторони несуть відповідальність, встановленому законодавчими актами України та договором; спори, що виникають у ході виконання договору, вирішують за згодою сторін, а якщо згоди не було досягнуто, спір передається на розгляд господарського суду; за порушення орендарем законодавства про охорону культурної спадщини орган охорони культурної спадщини області накладає фінансові санкції за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам’ятки, у тому числі вимог передбачених охоронно-орендним договором, у розмірі від ста до тисячі “неоподатковуваних мінімумів громадян”; фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до умов р. 8 названого орендного договору, він діє з 14.11.04, але не раніше акту приймання-передачі, по 13.10.06; зміна або розірвання договору можуть бути здійснені за погодженням сторін; договір може бути достроково розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавством України
Позов містить посилання на неналежне виконання підприємцем ОСОБА_1 зобов’язань по договору НОМЕР_1, зокрема умов, передбачених у п. п. 3.1.10, 3.1.11, 3.1.3 та ст. ст. 526, 529 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, і як наслідок – вимогу про стягнення сум фінансових санкцій, передбачених за порушення орендарем законодавства про охорону культурної спадщини.
Посилаючись на те, що згідно п. 3.1.10 договору орендар зобов’язується узгоджувати з орендодавцем ескізи, розміри та місце розміщення вивісок і реклами у приміщеннях та на фасадах будівель у письмовій формі, а натомість без погодження розмістив вивіску над орендованим приміщенням.
Викладення порушення, допущеного відповідачем, здійснено Регіональною службою ОРПМА без урахування редакції пункту договору, на невиконанні зобов’язань за яким відповідачем ґрунтується позов.
Зобов’язанням орендаря за п. 3.1.10 є узгодження з орендодавцем ескізів, розміру та місця розташування вивісок і реклами у приміщеннях та на фасадах будівель у письмовій формі.
Тобто, у такому пункті договору йдеться не про надання дозволу на розміщення вивісок та реклами.
Узгодження ескізів і погодження розміщення вивісок не є тотожними поняттями.
Порядок і строки узгодження ескізів, розмірів та місця розташування вивісок та реклами умови договору не містять.
Умови договору – п. 3.1.10 не зобов’язують орендаря погоджувати розміщення вивіски.
Листом за вих. НОМЕР_2 підприємець ОСОБА_1 надіслав Регіональній службі ОРПМА ескізи вивіски, чим фактично виконав умови п. 3.1.10 договору оренди НОМЕР_1 щодо узгодження такої (таких) зі своєї сторони.
За умовами п. 3.1.11 договору НОМЕР_1 орендодавець несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об’єкта оренди; орендар страхує орендоване приміщення (будівлю) на користь орендодавця і у триденний строк після укладання договору оренди надає орендодавцю примірник страхового полісу.
Недодержання підприємцем ОСОБА_1 строку надання Регіональній службі ОРПМА страхового полісу не створило загрозу пошкодження речі (майна), і порушення строку виконання зобов’язання щодо надання страхового полісу у триденний строк після укладення договору оренди не можна визнати підставами для наймача вимагати розірвання договору найму, передбаченими ст. 783 Цивільного кодексу України.
Орендодавець застрахував орендоване майно 02.06.06, про що свідчить страховий поліс/сертифікат ВАТ “Страхова компанія “Скайд-Вест”.
Господарський суд враховує той факт, що невиконання умов орендного договору, який діє з 14.11.05 щодо строку надання страхового полісу, позивач зазначає як підставу для дострокового розірвання договору – невиконання (неналежне виконання) орендарем зобов’язань у заяві, датовані 20.06.06, тобто після того як орендоване майно було застраховано.
Порушення умов договору були усунуті ще до звернення Регіональної служби ОРПМА до господарського суду.
Тобто має місце не невиконання, а неналежне виконання зобов’язань за договором, тоді як умовою п. 8.3 орендного договору підставою для дострокового розірвання такого договору є саме невиконання сторонами своїх зобов’язань
При викладених обставин підстави для дострокового розірвання договору НОМЕР_1 з причин неналежного виконання зобов’язання по страхуванню орендованого приміщення та строків надання орендодавцю страхового полісу господарський суд вважає відсутніми.
Зобов’язанням підприємця ОСОБА_1 щомісячно самостійно, відповідно до укладених договорів, проводити платежі за комунальні послуги, електроенергію, воду каналізацію, теплопостачання, газ, послуги санстанції та інші платежі, які не входять до орендної плати, передбачені у п. 3.1.3 орендного договору НОМЕР_1.
Обґрунтування порушення таких зобов’язань у позовній заяві не викладено, докази в підтвердження невиконання орендарем таких зобов’язань не додано до позовної заяви.
Порушенням умов п. 3.1.3 Регіональна служба ОРПМА вважає те, що 20.02.06 відповідач без попереднього погодження з нею здійснив відключення електропостачання лівого крила другого поверху, внаслідок чого без електропостачання залишилися приміщення, в яких розташовані інші орендарі.
Однак, такі дії не можна визнати невиконанням або неналежними виконанням зобов’язань орендаря щомісячно самостійно, відповідно до укладених договорів, проводити платежі за комунальні послуги, електроенергію, воду каналізацію, теплопостачання, газ, послуги санстанції та інші платежі, які не входять до орендної плати.
Господарський суд погоджується із доводами відповідача про відсутність підстав для дострокового розірвання орендного договору.
Згідно редакції п. 5.4 договору НОМЕР_1 у ній йдеться про накладення на орендаря фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини області. Тобто у такому пункті договору не йдеться про відповідальність за неналежне виконання зобов’язань за договором у вигляді неустойки (пені, штрафу), передбачених у нормах ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.
Позовна заява не містить посилання на норми законодавства, на підставі яких викладена редакція про накладення на орендаря фінансових санкцій, порядок і строки накладення таких фінансових санкцій та не обґрунтована правомірність звернення до господарського суду про стягнення сум фінансових санкцій з відповідача.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 10, ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна; до істотних умов договору оренди віднесено умови про відповідальність сторін; сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором за невиконання зобов’язань за договором.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що встановлено ст. 610 Цивільного кодексу України.
Правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема – припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від виконання зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов’язань, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України.
Про накладення фінансових санкцій на сторону, яке не виконала або неналежним чином виконала зобов’язання за договором у викладених нормах не йдеться.
Законодавство про охорону культурної спадщини, зокрема Закон України “Про охорону культурної спадщини”.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 6 названого Закону до повноважень позивача віднесено застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.
Фінансові санкції за порушення законодавства про культурну спадщину передбачені у ст. ст. 44, 45 Закону “Про охорону культурної спадщини” щодо юридичних осіб.
Підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, а не юридичною особою.
У п. 5.4 укладеного сторонами орендного договору зазначено. що фінансові санкції, накладені органом культурної спадщини, стягуються у встановленому порядку.
Позивач не надав доказів накладення фінансових санкції на відповідача, не виклав порядку, встановленого законодавством для стягнення таких фінансових санкцій.
Редакція пункту договору “від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян” є не конкретною і із неї неможливо встановити розміру фінансової санкції, яка може бути застосована.
Крім того, посилання на порушення законодавства про охорону культурної спадщини відповідачем у позовній заяві відсутнє і позов не ґрунтується на порушенні відповідачем такого законодавства.
Виходячи із викладеного, відповідальність у вигляді накладення фінансових санкцій, що міститься у п. 5.4 орендного договору НОМЕР_1 не є відповідальністю за неналежне виконання (невиконання) орендарем зобов’язань за договором, ні відповідальністю за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Вимоги про дострокове розірвання орендного договору НОМЕР_1, винесення рішення про примусове виселення відповідача з приміщення, що ним займається за таким договором, стягнення 5 100 грн. фінансових санкцій з підстав, викладених у позовній заяві задоволенню господарським судом не підлягають.
Судові витрати по справі, згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у сумах відповідно державного мита – 85 грн. та 102 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118 грн.
При зверненні до господарського суду Регіональна служба ОРПМА за платіжним дорученням НОМЕР_3 перерахувала до державного бюджету 272 грн. державного мита, тобто 85 грн. були сплачені надлишково.
Господарський суд на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст. 47 Господарського процесуального кодексу України для повернення у встановленому порядку 85 грн. державного мита із державного бюджету видає позивачеві довідку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у межах зазначеного терміну до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 47, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Видати Регіональній службі охорони і реставрації пам’яток містобудування та архітектури облдержадміністрації (адреса: 25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 44; і. код 24716565) довідку для повернення із державного бюджету 85 грн. державного, сплаченого за платіжним дорученням НОМЕР_4 на суму 272 грн., яке знаходиться в матеріалах справи господарського суду Кіровоградської області № 3/185.
2. Завірені належним чином примірники рішення надіслати сторонам (відповідачу за АДРЕСА_2, “адвокатська контора”).
| Суддя | Н. В. Болгар |
Розділ: Статті | 1 Comment »
Листопад 1st, 2008 о 20:51
Грунтовна як на мене доповідь, із судовими рішеннями. Не суха теорія, а теорія підкріплена практикою.