« | Головна | »

Недержавні пенсійні фонди.

Додав cadaver | Листопад 13, 2008

Виходячи із зазначеної вище класифікації, НПФ України є автономними, інституційними, оскільки є юридичними особами, та створеними у корпоративній формі, тому що пенсійні активи належать учасникам на праві власності.

 

 В Україні існує законодавче визначення НПФ: це — юридична особа, створена відповідно до Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку (ст. 1 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”).

 

Виділимо та проаналізуємо суттєві ознаки НПФ, звертаючи увагу на їх практичне втілення.

 

1. НПФ — це юридична особа, створена в організаційно-правовій формі неприбуткової організації (непідприємницького товариства). У ч. 1 ст. 6 Закону „Про недержавне пенсійне забезпечення” зазначено, що недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

 

Це цілком відповідає ст. 85 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), відповідно до якої непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Якщо дотримуватися термінології Господарського кодексу України (далі — ГК України), то діяльність недержавних пенсійних фондів називається „некомерційне господарювання” (ст. 52 ГК України) і „некомерційна господарська діяльність” (ст. 53, 54 ГК України), тобто самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

 

Варто звернути увагу на два термінологічні моменти. По-перше, Цивільний та Господарський кодекс оперують різними термінами на позначення товариства, яке не має на меті отримання прибутку: у ЦК України — це непідприємницьке товариство, у ГК України — це неприбуткова організація. На мій погляд, власне з метою уникнення неоднозначного тлумачення, у визначення НПФ було введено обидва із зазначених термінів. По-друге, поняття „учасник” у Цивільному кодексі має інше значення, ніж у Законі України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. У розумінні згаданого Закону учасниками є не особи, які об’єдналися для створення товариства (ч. 2 ст. 83 ЦК України), а фізичні особи, на користь яких сплачуються внески до НПФ (ст. 1 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”). Для позначення учасників у значенні ЦК України використовується термін „засновники”, що можемо бачити із самого визначення НПФ.

 

Щодо принципів правового регулювання діяльності НПФ доцільно зауважити таке. Згідно зі ст. 85 ЦК України особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом. У ст. 131 ГК України, яка називається „Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання”, зазначено, що особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок діяльності цих суб’єктів.

 

 Наведемо й інші норми: ч. 1 ст. 54 ГК України визначає, що на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються цим кодексом та іншими законодавчими актами.    Ч. 2 ст. 53 ГК України встановлює, що порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання окремих організаційних форм господарської діяльності визначаються цим кодексом та іншими законами.

 

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8

Розділ: Статті | No Comments »

Ваш коментар