Loading ...« Основні напрями запобігання шахрайства з нерухомістю. | Головна | Правовий статус профспілок та їх роль у здійсненні громадського контролю за дотриманням трудового законодавства. Значення внутрішнього контролю профспілок за дотриманням трудового законодавства »
Недержавні пенсійні фонди.
Додав cadaver | Листопад 13, 2008
Недержавні пенсійні фонди, правовий статус.
1 січня 2004 року в Україні набули чинності Закони України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року і „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 року. Нормами першого із зазначених Законів передбачено створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення.
Зокрема, відповідно до ст. 2 цього Закону перший рівень — це солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у якій пенсії виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду; другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді; третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” покликаний забезпечити функціонування третього рівня нової пенсійної системи.
Слід зазначити, що поняття „недержавний пенсійний фонд” (далі — НПФ) не є абсолютно новим для українських реалій, хоча до прийняття Законів України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” і „Про недержавне пенсійне забезпечення” діяльність НПФ в Україні не була належною мірою регламентована законодавством. НПФ працювали в законодавчому та регулятивному вакуумі. Вони створювалися у формі господарських товариств на підставі Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. та Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1999 р.
Визначення поняття недержавного пенсійного фонду можна було знайти лише в поодиноких працях, переважно економічної тематики: „Недержавний пенсійний фонд — це юридична особа, що має статус організації соціального забезпечення, яка створюється і функціонує винятково з метою накопичення пенсійних внесків учасників фонду (з наступним управлінням і розміщенням пенсійних активів через довірених осіб в інтересах одержання інвестиційного доходу), а також здійснює виплати учасникам фонду при виникненні у них пенсійних підстав, на умовах і в розмірах, визначених пенсійними контрактами”.
Історично НПФ в Україні утворювалися у вигляді однорівневої (унітарної) фінансової установи, у рамках якої виконувалися всі функції недержавного пенсійного забезпечення. З прийняттям Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” в Україні передбачено створення багаторівневої системи недержавного пенсійного забезпечення.
Перш ніж перейти до аналізу правового статусу НПФ за чинним законодавством України, пропонується розглянути типові моделі формування та функціонування НПФ в інших державах, які мають багаторічний досвід здійснення недержавного пенсійного забезпечення.
У світі НПФ поділяються на автономні та неавтономні. Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи, відмінні від страхових компаній та інших фінансових установ, або як відокремлена сукупність активів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійного забезпечення і здійснення відповідних виплат. Автономні НПФ існують в усіх країнах Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, за винятком Словаччини і Туреччини, де законодавство не передбачає існування таких утворень. Усі автономні пенсійні фонди мають орган управління чи адміністратора, який є особою (особами), відповідальною за здійснення операцій фонду. Орган управління може бути внутрішнім чи зовнішнім, залежно від юридичної форми організації фонду. Він може здійснювати оперативні завдання самостійно або делегувати їх здійснення іншим особам, включаючи таких надавачів послуг, як консультанти, актуарії, управляючі активами.
Розділ: Статті | No Comments »