Loading ...« Припиненя права приватної власності на землі в Україні | Головна | Оренда державного та комунального майна. »
Колективні угоди у трудовому праві України, значення, характеристика, аналіз.
Додав cadaver | Листопад 1, 2008
Колективні договори можуть бути укладені на чотирьох рівнях: загальнодержавному (генеральні угоди), галузевому (галузеві угоди), регіональному (регіональні угоди), а також так звані локальні колективні угоди, що укладаються на рівні окремих підприємств. Крім того, в рамках окремих структурних підрозділів також може бути укладений колективних договір. Що стосується останнього, то такі договори можуть регулювати лише окремі питання організації праці, охорони праці та інші питання виключно в межах договору, укладеного на рівні цього підприємства. Основними принципами укладення колективних договорів будь-якого рівня є рівність сторін на всіх стадіях укладення договору ті добровільність прийняття зобов’язань.
Генеральна угода – це колективних договір, який укладається між професійними спілками та власниками або уповноваженими ними органами, що обєдналися для ведення переговорів та укладання генеральної угоди, положення якої будуть обов’язкові для всіх підприємств, на яких вони поширюються, та сторін, які її уклали, незалежно від форми власності та галузевої приналежності цих підприємств. Зараз діє Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004-2005 року, що була укладена 19 квітня 2004 року.
Галузеві угоди укладаються між власниками, об’єднаннями власників або уповноваженими ними органами з одного боку і профспілками чи об’єднаннями профспілок або іншими представницькими організаціями працівників, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять в сферу їх дії, з іншого боку. При цьому дія такої угоди поширюється лише на підприємства певної галузі, на регулювання відносин якої направлена галузева угода (наприклад Галузева угода між Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2005-2006 роки від 1 жовтня 2005 року, дія якої розповсюджується на підприємства житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення).
Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об’єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективними органами. Як приклад можна навести Регіональну угоду між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об’єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2004 рік, що є обов’язковою для всіх підприємств Донецького регіону, які знаходяться в сфері впливу сторін Угоди.
Для укладення будь-якого з зазначених вище колективних договорів кожна зі сторін повинна мати відповідні повноваження. Так, повноваження власників або уповноваженого ними органу на укладання договору на рівні окремого підприємства визначаються Статутом цього підприємства, а при укладанні договорів на регіональному і інших рівнях власник може або сам брати участь в підготовці та підписанні угоди, або є делегувати повноваження на проведення колективних переговорів з подальшим укладенням колективної угоди певним об’єднанням роботодавців, які представляють інтереси власників підприємств (наприклад Донецька обласна організація роботодавців, Федерація роботодавців України). Розробку та підписання колективної угоди на окремому підприємстві від імені працівників здійснює первинна профспілкова організація, щодо укладення інших колективних угод відбувається також передача повноважень від первинної профспілкової організації о профспілкової організації вищого рівня (наприклад Професійна спілка авіабудівників України, Федерація професійних спілок України).
Слід зазначити, що положення колективного договору, укладеного на певному рівні, не може погіршувати становище працівника порівняно з колективним договором вищого рівня. Крім того, Закон визначає, що положення договору не можуть погіршувати становище працівника порівняно зі становищем, передбаченим законодавством. Таким чином, колективний договір будь-якого рівня може бути укладено або на таких самих умовах, що передбачені в законодавстві, або ж на умовах більш сприятливих для працівника.
Зміст колективного договору, як вже зазначалося вище, повинен бути направлений на врегулювання та вирішення проблем виробничого, трудового, соціально-економічного характеру. Договір може містити взаємні зобов’язання сторін щодо нормування та оплати праці, забезпечення продуктивної зайнятості, встановлення гарантій, компенсацій та пільг та положення щодо інших питань, які сторони бажають врегулювати в цьому договорі.
В галузі охорони праці у колективному договорі сторони передбачають соціальні гарантії працівників у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи, щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадком виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Колективні договори мають також надзвичайно важливе значення щодо визначення порядку організації оплати праці. Так, згідно з Законом України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року No. 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством та колективними угодами інших рівнів.
Зміст колективного договору узгоджується на колективних переговорах, що передують підписанню договору. Законодавство України закріплює гарантії проведення колективних переговорів, прикладом яких може бути звільнення на період переговорів і підготовки проекту осіб, що беруть участь у переговорах як представники сторін, а також фахівців, запрошених для участі в роботі комісії, від основної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до виробничого стажу.
Після узгодження всіх питань та підготовки проекту колективного договору, його текст виноситься на обговорення на загальних зборах трудового колективу. У випадку схвалення тексту колективного договору локального рівня він підлягає підписанню сторонами протягом п’яти днів з моменту його схвалення, а колективні угоди інших рівнів – протягом 10 днів після завершення колективних переговорів. Після підписання відповідно до статті 9 Закону України “Про колективні договори і угоди” галузева і регіональна угоди підлягають повідомній реєстрації в Міністерстві праці та соціальної політики України, а колективний договір локального рівня – місцевими органами виконавчої влади (районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних та міських Рад). Реєстрація колективних договорів відбувається відповідно до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. No. 225.
Мета проведення повідомної реєстрації колективних договорів полягає в забезпеченні можливості врахування їх умов під час розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами застосування норм цих угод уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників і копії, поданих на реєстрацію. Слід зазначити, що момент реєстрації не пов;’язаний з моментом вступу договору в силу, адже колективний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, або з дати, визначеної в самому договорі. Дія колективного договору триває з моменту підписання і протягом терміну, визначеного в договорі, проте якщо сторони не підготували та не уклали інший колективний договір з моменту закінчення дії попереднього, він продовжує свою дію до підписання нового договору. З моменту вступу колективного договору в силу зміни в його текст можуть вноситися лише за взаємною згодою сторін.
Насамкінець слід зазначити, що законодавством України передбачено необхідність укладення колективного договору на всіх підприємствах різних форм власності , що є юридичними особами та використовують найману працю. Відповідальності за не укладення колективного договору законодавство України не передбачає, але покладає не власника відповідальність за ухилення від проведення колективних переговорів та укладення трудового договору в тому випадку, якщо працівники підприємства цього вимагають. Так, стаття 411 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за ухилення від укладення колективного договору. Зокрема, зазначеною статтею передбачено, що ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або забезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк тягне за собою накладання штрафу від 3 до 10 неоподаткованих мінімумів громадян. Таким чином, не укладення колективного договору за мовчазної згоди працівників підприємства не тягне відповідальності власника.
Передбачено також відповідальність за порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів, що тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, тягне за собою накладення штрафу від 1 до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за своїм цільовим призначенням колективний договір покликаний конкретизувати та врегулювати взаємовідносини між власником та трудовим колективом з питань економічного та соціального розвитку з урахуванням специфічних умов підприємства. Отже, колективний договір виконує функцію не лише суто юридичну (перелік взаємних прав та обов’язків), але й соціальну функцію, оскільки він є засобом примирення доволі різних за своєю суттю інтересів власників та найманих працівників. Таким чином на колективний договір покладено функцію більш тонкого і ретельного регулювання відночин чим на законодавчі акти чи на тіж колективні угоди такі як генеральна, галузева чи регіональна угоди. В яких тяжче врегулювати конкретні відносини, томущо в них представлені інтереси набагато більшого кола субєктів чим в колективному договорі де представлені лише працівники та роботодавець певного окремо взятого підприємства. Вони за допомогою саме колективного договору можуть врегулювати свої внутрішні питання і не є потрібним для укладення такого договору більш широке коло субєктів.
Розділ: Статті | No Comments »