Зразки (бланки) контракту з працівником і колективного договору.

Додав cadaver | Листопад 13, 2008

Тут представний типовий зразок контракту з працівником.

ЗАТВЕРДЖЕНО

  наказом Мінпраці України від 15.04.94 N 23

 

ТИПОВА ФОРМА КОНТРАКТУ

                                                               З ПРАЦІВНИКОМ

 

м. Київ                                                                                                              “____” ____________ 200___р

 

Сторони:

 

Р оботодавець : _________________________________________________________

                                               (повна назва юридичної чи ПІБ фізичної особи)            

в особі __________________,   діючого на підставі ______ ____ ___________________, з однієї сторони, та

                    (посада та ПІБ)                                                                               (статуту, довіреності, положення)

Працівник : гр. _______________________________________________________ з другої сторони

                                                          (прізвище, ім’я, по батькові) ,

уклали цей К онтракт про наступне:

 

Працівник _________________________________ приймається (наймається) на роботу до структурного підрозділу підприємства : ____ ______________________ _____ ________________________

                                                                        (цех, відділ, лабораторія тощо)

за професією (посадою)* __________________________________________________

                                                                     (повне найменування професії, посади)

кваліфікацією ____________________________________________________________

                                                       (розряд, кваліфікаційна категорія)

(*Запис робиться відповідно до Класифікатора професій і посад, тарифно-кваліфікаційних довідників професій, кваліфікаційних довідників посад.)

 

Працівнику встановлюється (не встановлюється ) строк випробування

Т ривалість строку випробування _____________________________________________

 

Загальні положення

1. Цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і підприємством, установою, організацією та громадянином, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.

2. Терміном “сторони” в цьому контракті позначаються роботодавець и працівник.

 

Обов’язки сторін

3. За цим контрактом працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

4. Працівник зобов’язується (зазначаються основні характеристики роботи та вимоги до рівня її виконання: за обсягом виробництва (робіт), якістю продукції, що випускається (якістю обслуговування), рівня виконання норм та нормованих завдань, дотримання правил з охорони праці, строків її виконання тощо):

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

5. Роботодавець зобов’язується організувати працю працівника, забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці (зазначаються конкретні заходи щодо організації виробничого процесу, обладнанню робочого місця, підготовки та підвищенню кваліфікації працівника та забезпечення інших умов праці тощо):

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

6. Обов’язок роботодавця щодо забезпечення умов роботи на робочому місці з зазначенням достовірних характеристик, компенсацій і пільг працівнику за роботу в небезпечних і шкідливих умовах праці:

  _________________________________________________________________

  _________________________________________________________________

 

Коментувати

Розгляд індивідуальних трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників

Додав cadaver | Листопад 13, 2008

В Кодексі законів про працю в Україні, а саме в статті 222, передбачено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

        Особливості розгляду трудових спорів категорій працівників, що перелічені в статті 222 Кодексу Законів про Працю України, встановлені щодо спорів, які виникають у звязку із застосуванням дисциплінарних стягнень. Щодо інших трудових спорів, у яких беруть участь працівники прокуратури, ніяких особливостей їх розгляду законодавством не встановлено. Ст. 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України надає право працівникам прокуратури оскаржити дисциплінарне стягнення Генеральному прокуророві в місячний строк з                                                                                        дня ознайомлення з наказом про застосування стягнення. Генеральний прокурор приймає рішення за скаргою в 10-денний строк, а в разі проведення перевірки – не пізніше одного місяця з дня надходження скарги.

        Зі змісту Дисциплінарного статуту прокуратури України слід зробити висновок про те, що рішення Генерального прокурора за скаргою є остаточним.

        Рішення Президента України або Генерального прокурора про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора про звільнення з роботи, про звільнення з позбавленням класного чину, про відмову в поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прирівняними до них прокурорами, може бути оскаржено у Верховному Суді України в місячний строк (ст.16 Дисциплінарного статуту прокуратури України).

        Особливість розгляду трудових спорів, що передбачена ст.16 Дисциплінарного статуту прокуратури України, зберегла чинність і після введення в дію Конституції України. Що стосується особливого порядку вирішення трудових спорів працівників прокуратури, встановленого ст.14 Дисциплінарного статуту прокуратури України, то у звязку з набранням чинності Конституцією України зазначений порядок не виключає звернення працівника прокуратури з заявою по трудовому спору безпосередньо до суду.

        Інші трудові спори працівників прокуратури ( за винятком передбачених Дисциплінарним статутом прокуратури України) розглядаються в загальному порядку. Можливе звернення з заявою по трудовому спору в комісію по трудових спорах, а також безпосередньо до суду.

        Законодавством встановлені особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових й інших установ прокуратури, які мають класні чини. Йдеться про порядок оскарження цими працівниками накладених дисциплінарних стягнень. Так, згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.

Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в 10-денний строк, а в разі проведення перевірки – не пізніше одного місяця з дня її надходження. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся зі скаргою.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту рішення Президента України та Генерального прокурора України про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора про застосування дисциплінарних стягнень або відмова у поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва та прирівняними до них прокурорами, можуть бути оскаржені до Верховного Суду України в місячний строк.

        Згідно із Законом України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. Вища рада юстиції розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судів спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів не пізніше 1 місяця з дня їх надходження, а в разі додаткової перевірки обставин та матеріалів справи – не пізніше 3 місяців з дня надходження скарги (ст. 45 Закону). Щодо порядку розгляду трудових спорів, встановленого ст. 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України та ст. 45 Закону України “Про Вищу раду юстиції”, то, на мою думку, з урахуванням положень статей 55, 124 Конституції досудовий порядок не виключає можливості подальшого звернення працівників до суду.

Коментувати

Правовий статус профспілок та їх роль у здійсненні громадського контролю за дотриманням трудового законодавства. Значення внутрішнього контролю профспілок за дотриманням трудового законодавства

Додав cadaver | Листопад 13, 2008

   Відзначимо, що в даний час основні господарські суб’єкти це дрібні організації, а профкоми можуть створюватися, якщо в організації більш як 15 членів профспілки.

Профспілки розглядаються в якості специфічних суб’єктів правової діяльності. Їхній статус (правове положення) визначено законодавством, що встановлює права – і дієздатність профспілок, основні (статутні) права і обов’язки, а також гарантії їхнього здійснення.

Разом з тим у рамках загального правового становища профспілок законодавство виходить, з одного боку, з існування   принципу плюралізму в організації і діяльності профспілок, а з іншого боку – регламентує статус окремих рівнів органів профспілкової системи, зокрема, профкомів підприємств (організацій), галузевих і регіональних профспілкових органів.

         Державний курс на роздержавлення і приватизацію підприємств ставлять, як основну функцію профспілок України – захист інтересів людей праці. При цьому оптимальним методом реалізації захисної функції стає організація правового соціального партнерства – цивілізованої форми взаємин між профспілками, підприємцями (роботодавцями) і урядовими структурами. Діапазон партнерської діяльності профспілок може бути різним   залежно від конкретної ситуації – від прямого соціального протистояння своїм партнерам до конструктивної взаємодії з ними.

         Крім головної – захисної функції – профспілки виконують і   інші функції, частина яких безпосередньо випливає з їх цілей, а інші – делеговані у свій час профспілкам державною.

         Сучасне законодавство України, з огляду на характер виконуваних профспілками функцій, найбільший   акцент робить на розвиток їхнього правового статусу як суб’єкта трудового права, тому, що саме ця роль найбільше торкається   регулювання сфери найманої праці.

         Важливо відзначити, що правовий статус профспілок як суб’єктів трудового права визначається стосовно   їхніх органів, а не   організацій. Ці органи, і насамперед профкоми організацій, визнаються законними представниками прав і інтересів найманих працівників. У тих суспільних відносинах, де профком виступає як суб’єкт трудового права, він представляє інтереси відповідного профспілкового колективу найманих працівників і службовців. При цьому він або реалізує свої власні права (наприклад, при здійсненні нагляду за охороною праці), або діє від імені відповідного трудового колективу (наприклад, при розробці і підписанні колективного договору).

         Кодекс законів про працю УКРАЇНИ закріпив загальні права профспілок представляти інтереси працюючих і визначив області його застосування – виробництво, праця, побут і культуру , а саме: ст. 43-1 КЗпП дозволяє здійснити звільнення з ініціативи власника без попередньої згоди профспілкового органу, працівника, який не є членом профспілки, діючої на підприємстві.

Основним завданням профспілок є представництво і за­хист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок висту­пають захисна і представницька, які доповнюються кон­трольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.

Коментувати →

Недержавні пенсійні фонди.

Додав cadaver | Листопад 13, 2008

Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, що базується на принципах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Цілі і переваги участі в системі недержавного пенсійного забезпечення шляхом участі в недержавному пенсійному фонді

Мета: накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами для забезпечення пенсійних виплат за результатами діяльності пенсійного фонду.

Додаткові можливості участі в недержавному пенсійному забезпеченні засновників і працедавців-платників пенсійного фонду:

часткове самофінансування власного підприємства за рахунок накопичених у фонді коштів;

економія на податку на прибуток підприємств;

залучення через корпоративні цінні папери більш дешевих інвестиційних ресурсів на стабільних довгострокових умовах;

забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого об’єму корпоративних прав;

полегшений і більш дешевий доступ до довгострокових кредитних ресурсів.

Недержавний пенсійний фонд (далі — пенсійний фонд) — це юридична особа, утворена відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам вказаного фонду в встановленому чинним законодавством порядку.

Види недержавних пенсійних фондів:

 

      1.        відкритий пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути які-небудь фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи;

 

      2.        корпоративний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-працедавець або декілька юридичних осіб-працедавці, до якої можуть приєднуватися працедавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду;

 

      3.        професійний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-працедавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об’єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду.

Недержавні пенсійні фонди утворюються згідно рішення засновників і не ставлять за мету отримання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності.

Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) і прибутків (збитку) від інвестування пенсійних активів.

Єдиним органом управління пенсійним фондом є рада пенсійного фонду (рада фонду).

Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами компанії з управління активами, адміністратора і зберігача цінних паперів на підставі відповідних договорів з   радою фонду.

Коментувати →

Основні напрями запобігання шахрайства з нерухомістю.

Додав cadaver | Листопад 9, 2008

     Шахрайство у найбільш прибуткових сферах економіки і життєдіяльності суспільсьтва притаманне певному періоду розвитку будь-якої держави. Запобігання шахрайству з нерухомістю необхідно розглядати як одне з найважливіших завдань, які стоять перед державою. Причин вказаному декілька. Сучасний стан речей на ринку нерухомості характеризується як час зародження і вельми проблемного  розвитку правовідносин у сфері обігу нерухомості, ринок якого знаходиться у початковій стадії встановлення і, тим паче, визнається важливим сегментом економіки. Як наслідок – науково обгрунтована корекція механізму його правової, перш за все – кримінально – правової охорони, покликана захищати не тільки інтереси самих учасників правовідносин, а й інтереси ринку нерухомості в цілому як засобу досягнення балансу інтерсів держави – як субєкта, котрий забезпечує законність і безпеку договорів та отримує за це прибуток у вигляді податків і обовязкових платежів від приватних ріелторських компаній, які здійснюють підприємницьку діяльність у даній сфері, і громадян котрі мають можливість успішно вирішувати свої житлові проблеми.

     Окремі аспекти запобігання шахрайству в різних формах досліджувалися вченими, які зробили значний внесок в розроблення проблем кваліфікації і розслідування шахрайства. Серед них : А. Алексеєв, О. Смаглюк, О.Кравченко, В.Волков, О.Лисодід та інші.

    Ведучи мову про феномен шахрайства, вчені кримінологи слушно вказують на такі його особливості, які, на мій погляд, найбільш характерні для злочинів з нерухомістю. Це, перш за все : прискорені темпи інформатизації шахрайських операцій; поєднання шахрайства з корупцією і організованою злочинністю; високий рівень спричиненої матеріальної шкоди у загальній структурі шкоди від економічної злочинності ( приблизно 25% ); велика латентність сучасного шахрайства ; насадження у суспільній свідомості образу “вдалого шахрая” як ідеалу чучасного бізнесмена; високий рівень організованих злочинних формувань серед шахрайських груп; орієнтація на використання підставних підприємств для прикриття шахрайської діяльності (до 60% всіх шахрайств у великому розмірі).

   Виявлення недоліків державної охорони правовідносин, що виникають у сфері обігу нерухомості та у системі заходів державного регулювання ринку нерухомості, безумовно сприятиме запобігання шахрайства з нерухомістю. З цією метою актуальним є завдання розроблення кримінологічної безпеки особи, суспільства і держави.

   Реалізація профілактичних заходів шахрайства на ринку нерухомості повинна здійснюватися у комплексі з розробленням кримінально-правових заходів боротьби з шахрайством у цій сфері.

   Інші напрями повязані, по-перше, з удосконаленням механізму державного контролю над просуванням на ринок такого специфічного товару як нерухомість. Наведена точка зору спирається на результати аналізу існуючих і прогнозованих наслідків зростання кількості шахрайства з нерухомістю і побудована у руслі сучасної кримінологічної науки, як можливість запобігання певному виду злочинів планомірним впливом на початковій стадії, що дають можливість вчинювати злочини даного виду. І як наслідок – передбачається подальша злочинна поведінка субєктів шахрайства з нерухомістю. Найбільша увага при цьому приділяється розробленню нових стратегій боротьби із злочинністю, які спираються на заходи соціальної профілактики, що поділяються, у свою чергу, на соціально-економічні, політико-правові, культурно-виховні.

Коментувати

1 2 3 4 5 Наступна