Loading ...« «Донор та реципієнт ключові фігури відносин з надання міжнародної технічної допомоги» | Головна | Основні напрями запобігання шахрайства з нерухомістю. »
Безробіття історія, професійне навчання безробітних в Україні, Проблеми розмежування загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальної системи оподаткування
Додав cadaver | Листопад 3, 2008
2.Проблеми розвитку професійного навчання безробітних а Україні.
У системі ринкових відносин зайнятість є одним із факторів соціально-економічного розвитку держави, але тенденції, що спостерігаються на ринку праці, дають підстави зробити висновок про недосконалість регулювання зайнятості в україні та недостатній рівень розвитку трудового потенціалу ( у 2005 році рівень безробіття становив 7.2%, тоді як за методологією Міжнародної організації праці оптимальним визначено рівень безробіття до 4%).
Указом Президента україни від 11 липня 2005 року „ Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні” визначено, що одним із пріоритетних напрямів сприяння виконанню державної та регіональних програм підвищення рівня зайнятості є вдосконалення освітньої і професійної підготовки населення.
У контексті зазначеного професійне навчання безробітних – це не тільки соціальна послуга, ефективний інструмент реагування на поточні та перспективні потреби ринку праці, а й активний захід, спрямований на працевлаштування цієї категорії громадян на основі підвищення їх конкурентоспроможності, соціальної і професійної мобільності.
Водночас це не інструмен компенсації втрат кадрового потенціалу, зумовлених відсутністю в державі цілісної системи професійної підготовки кваліфікованих працівників у професійних навчальних закладах та безпосередньо на виробництві. Місія навчання безробітних полягає відновленні професійного розвитку частини трудових ресурсів та створенні умов для підвищення потенціалу особистості, а мета – у сприянні працевлаштуванню безробітних громадян на основі надання їм широкого спектра освітніх послуг відповідно до прогнозів розвитку ринку праці, вимог роботодавців та індивідуальних потреб у самореалізації.
Актуальність розвитку професійного навчання безробітних у системі державної служби зайнятості підтверджується зростанням кількості громадян, які потребують цієї послуги. Із усіх осіб зареєстрованих як безробітні в 2005 році 50.5% потребують професійної підготовки.
Збільшується також кількість громадян, які потребують професійного навчання у звязку із змінами вимог роботодавців до рівня їх професійної компетентності, профілю знань і умінь. Опитування 861 роботодавця в різних регіонах показало, що основними критеріями, за якими вони обирають працівника на вакантне робоче місце, є рівень професіоналізму (відзначили 67.4% опитаних), спрямованість на професійний розвиток (25.7 % опитаних), усвідомлення кола професійних обовязків (30.6%), готовність до неперервного підвищення свого професійного рівня (28.9%).
Незважаючи на поступове збільшення обсягів навчання безробітних за направленням державної служби зайнятості ( з 52.3 тисяч осіб у 1994 році до 193.3 тисяч осі у 2005 році) кількість охоплених навчанням у 2005 році становила всьго 6.7% загальної кількості громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості, і 13.3 кількості безробітних, працевлаштування яких безпосередньо повязане з освоєнням нових знань та умінь ( у розвинутих європейських країнах до програм професійного навчання щорічно залучається близько 25% зареєстрованих безробітних громадян). Отже, як захід державної політики зайнятості професійне навчання безробітних поки що мало впливає на зайнятість населення.
Однією з причин низького рівня охоплення безробітних професійним навчанням є те, що державна служба зайнятості у своїй діяльності від самого початку була зорієнтована на забезпечення потреб вторинного ринку праці. Роботодавці через центри зайнятості шукати висококваліфікованих фахівців з досвідом роботи або некваліфікованих та малокваліфікованих працівників, готових працювати за низьку заробітну плату і в не найкращих умовах.Висококваліфіковані працівники, як правило, самотужки вирішують проблему свого працевлаштування, не звертаючись за послугами до служби зайнятості. Потреба у навчанні іншої частини безробітних не є актуальною. Для конкретної безробітньої людини це означає, що здійснити якісний стрибок у напрямі свого професійного розвитку через навчання їй навряд чи вдасться, оскільки немає реального місця працевлаштування. Практика організації центрами зайнятості навчання безробітних безпосередньо на підприємствах найпростішим професіям за неконкурентоспроможними розрядами з оплатою роботодавцям такого навчання не має сенсу. Тому першим кроком у вирішенні проблеми має стати зміна існуючих підходів до його організації. Так, професії, спеціальності, компетенції якими оволодівають безробітні громадяни за кошти Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, повинні мати попит у роботодавців як у короткотерміновій (6-12міс) так і в середньотерміновій перспективі (1-5 років). Планування обсягів професійного навчання безробітних у професійно-кваліфікаційному сенсі має бути підтверджене результатами маркетингових досліджень.
Навчання безробітних під конкретні робочі місця безпосередньо на виробництві має передбачати незалежне оцінювання відповідності рівня їхніх знань і умінь вимогам освітньо-професійних стандартів та сертифікацію. У процесі організації має бути передбачений постійний контроль з боку державних структур та громадськості за якістю та результативністю навчання безробітних. Це сприятиме як підвищенню рівня відповідальності фахівців центрів зайнятості, органів влади, роботодавців та навчальних закладів за результати професійної підготовки кадрів, успішне їх працевлаштування та карєрне зростання, так і підсилить мотивацію безробітних до участі в програмах навчання.
Позитивним зрушенням у системі професійного навчання безробітних є збільшення кількості працевлаштованих. Якщо наприклад у 2004 році кожний третій після навчання не знаходив роботи і повертався до лав безробітних або знімався з обліку в центрі зайнятості, то у 2005 році були працевлоштовані 80.5% осіб від загальної кількості тих, хто закінчив навчання. Такі показники є результатом удосконалення організації навчання безробітних. Однак кількість залучених до навчання суттєво не збільшилася.
Розділ: Статті | No Comments »