Loading ...« «Донор та реципієнт ключові фігури відносин з надання міжнародної технічної допомоги» | Головна | Основні напрями запобігання шахрайства з нерухомістю. »
Безробіття історія, професійне навчання безробітних в Україні, Проблеми розмежування загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та загальної системи оподаткування
Додав cadaver | Листопад 3, 2008
1.Проблеми становлення і розвитку загальнообовя’зкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Реформування системи соціального страхування України протягом останнього десятиліття відбувається з врахуванням багатьох чинників та закономірностей. В усвідомленні сучасного стану та окресленні його перспектив не останню роль повинні відігравати наукові розробки, у тому числі ті, що мають історичний аспект дослідження.
Безробіття як масове явище виникає у ХV столітті у Англії і поширюється протягом наступних століть у інших країнах Західної Європи. Із становлення капіталістичного способу виробництва воно стає однією з причин дестабілізації політичної системи, що спричинило пошук шляхів його зменшення. У науковій літературі ще на початку ХХ століття робилися спроби систематизувати заходи, які застосовувалися для подолання наслідків безробіття. Виділялося три таких групи як : самодопомога; піклування про бідних; соціальна реформа. Перша полягає у наданні грошової допомоги безробітним за рахунок коштів, які збирають робітничі спілки. При цьому безробітний має самостійно і активно шукати роботу. Фактично – це прообраз соціального страхування, але без участі у ньому держави, лише за рахунок власних коштів. Піклування про бідних здійснюється державою, але рівень допомоги дуже низький. Соціальна реформа є організацією громадських робіт, а також створення системи інформування про вакансії. Надана безробітному робота має бути тимчасовою, щоб він міг повернутися до попереднього заняття. При цьому важливо, щоб кожному безробітному надавати підходящу роботу. Але головним завданням держави у справі подолання безробіття все ж визнавалося створення обовязкового страхування промислових робітників від наслідків безробіття. Його виникнення відбулось в результаті надання державою грошової підтримки робітникам.
Оскільки негативні наслідки безробіття поряд з іншими соціальними небезпеками загрожували існуванню трудящих, саме вони, враховуючи деякі історичні тенденції, започаткували створення організацій добровільного страхування.
Перед усіма, хто переймався проблемами створення страхових організацій, що займалися б соціальним страхування від безробіття, поставала низка складних питань, від розвязання яких залежала ефективність роботи страхової організації. Це- визначення розміру допомоги з безробіття; організація обліку безробітних; потреба відшукання способу встановлення факту безробіття і створення системи контролю від зловживаня у цій справі з боку бажаючих отримати допомогу; пошук субєктів, котрі мають організовувати і здійснювати даний вид соціального страхування.
Добровільне страхування на випадок безробіття у різних країнах мало специфіку. Так, для Великої Британії притаманною була активна роль профспілок у його організації, і право на допомогу безробітний отримував лише за умови членства у профспілці. Але більшість дослідників, аналізуючи розвиток страхування від наслідків безробіття профспілками, робили висновок про те, що у такій формі воно не могло отримати значного поширення, оскільки, по-перше, профспілки не охоплюють усіх найманих працівників і, по-друге, страхування на випадок безробіття коштує дуже дорого.
Обовязкове соціальне страхування на випадок безробіття, організоване виключно державою, у 1911 році, запровадила Англія. Спочатку воно охоплювало лише деякі галузі промисловості, згодом поширилося майже на всі галузі народного господарства. Допомого виплачувалася з 8-го дня безробіття за умови реєстрації на біржі праці, а також у разі, якщо за 7 днів біржа не запропонує особі підходящу роботу. Строк виплати встановлено тривалістю 26 тижнів. Право на допомогу отримували лише ті працівники які протягом останніх двох років перед безробіттям сплатили не менше 30 тижневих внесків.
Зародження страхування на теренах України припадає на 90-ті роки ХІХ століття. Так, у 1899 році почало діяти „Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків” У 1898 році створено „Харківське робітниче товариство взаємодопомоги”, яке обєднувало функції професійної спілки і страхової установи та надавало допомогу пенсіонерам товариства, хворим, безробітним.
З 70-х років ХІХ століття зявляються пропозиції щодо прийняття законодавства, яке запроваджувало б обовязкове соціальне страхування.
Діяльність Радянської влади у сфері соціального страхування почалася з видання Декларації Народного комісаріату праці від 30 жовтня 1917 року про введення повного державного страхування на принципах поширення соціального страхування на усіх найманих працівників, на усі випадки втрати працездатності, а також безробіття; покладення усіх витрат зі страхування на підприємців; відшкодування повного заробітку у разі втрати працездатності і безробіття; повного самоврядування застрахованих. Проте данна програма повною мірою так і не застосовувалася.
Поява на початку 90-х років ХХ століття масового безробіття вимагала адекватних кроків з боку держави. Необхідно було налагодити систему державної допомоги вимушеним безробітних через створення ефективної системи сприяння у працевлаштуванні, надання матеріальної і соціальної допомоги у разі настання безробіття. Прийнятий 1березня 1991 року Закон України „Про зайнятість населення” передбачив створення Державної служби зайнятості, на яку покладалося здійснення державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян. Її діяльність регулювалася Положенням, затвердженим постановою Кабміну України від 24 червня 1991 року, фінансувалася вона за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.
З прийняттям Верховною Радою україни 21 грудня 1993 року Концепції починається розбудова ринкової системи соціального страхування. Конституція України, закріпивши право на соціальний захист громадян, у тому числі від наслідків безробіття з незалежних від них обставин, передбачила як гарантію цього права розвиток соціального страхування. Основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки підтвердили обраний курс на перерозподіл витрат на соціальне страхування між працівниками, роботодавцями і державою та посилення ролі держави у здійсненні заходів з подолання негативних наслідків безробіття. Постановою Кабміну україни №578 від 27 квітня 1998 року удосконалено порядок реєстрації безробітних, розширено можливості щодо отримання допомоги з безробіття, створено умови для більш активного залучення останніх до організації громадських оплачуваних та сезонних робіт тощо.
Новий етап розвитку системи соціального страхування в Україні слід повязувати з прийняттям 14 січня 1998 року Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, у яких визначено принципи соціального страхування в сучасних умовах; окреслено коло субєктів правових відносин та їх правовий статус. Прийнятий на їх розвиток Закон „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року з врахуванням як вітчизняного, так і зарубіжного досвіду створив основу сучасної системи соціального страхування на випадок безробіття.
Розділ: Статті | No Comments »